Образок срібний Казанська Ікона Божої Матері

Артикул РП164
Матерiал Срiбло 925
Середня вага виробу 2,5 грам
Підвіс.
Казанська Ікона Божої Матері
Казанська ікона Божої Матері була виявлена в Казані в 1579 році, через 26 років після приєднання татарського ханства до Русі Іваном IV Грозним. В цей рік в Казані лютував страшний пожежа, яка знищила християнську половину міста. «Віра Христова стала притчею і соромом» для мусульманського населення, писав літописець. І тоді Божа Матір з'явилася в сонному баченні дівчинці Мотроні і наказала на згарищі будинку купців Онучиных, звідки почалася пожежа, взяти чудотворну ікону, даруемую Нею в допомогу православним.
Тричі повторювалося бачення, і нарешті Матрона з матір'ю пішла на згарищі шукати ікону. До них стали приєднуватися городяни. Коли Матрона заступом відкрила образ, загорнутий в рукав старої малиновою сорочки, про це відразу дізнався все місто. До місця знаходження прибув архієпископ, і нову ікону перенесли у найближчу церкву. Взяв її настоятель, майбутній Патріарх всієї Русі священномученик Гермоген. Йому належить Оповідь про набуття казанської святині, тексти святкового тропаря і служби.
Під час перенесення ікони зцілилися кілька слєпцов. Це сприйняли як ознаку: ікона буде просвітителькою руських земель. Список з образу відправили царя з описом чудес, і Іван Грозний наказав побудувати на місці явища жіночий монастир. В ньому прийняли постриг Матрона з матір'ю. Згодом Матрона стала ігуменею монастиря.
У страшне для Русі Смутний час (1604-1613), коли Москва і весь південь країни залишилися в руках поляків, північ, включаючи Новгород, шведи окупували, а по країні бродили зграї розбійників, Казанська ікона Божої Матері стала покривом російського ополчення і бойовим щитом Росії. Тоді відкрилася суть дарування ікони Російської землі, стала зрозумілою її незвичайна іконографія. На Казанській іконі Богородиця і Богонемовля стоять «плечем до плеча», звернені в світ. Видно лише одна благословляє десниця Спасителя. Ця гранично лаконічна композиція приводить на пам'ять творіння святих отців, де Богородиця оспівується як «Нерушима Стіна» і «Взбранный Воєводі победительная».
Влітку 1612 ополчення Кузьми Мініна і князя Дмитра Пожарського після молебню Казанської ікони звільнило Москву. Після перемоги князь Пожарський побудував на Червоній площі храм в честь ікони, а зійшов на престол цар Михайло Романов наказав вшановувати її двічі на рік — 21 липня в день явища і 4 листопада в пам'ять звільнення Москви.
З XVIII століття особливо шанується петербурзький список Казанської ікони, який привезла до столиці сестра Петра I Наталя. Ця ікона є головною святинею міста, його охоронницею і захисницею. На початку XIX століття для чудотворної святині в Петербурзі був збудований величний Казанський собор.
У Вітчизняну війну 1812 року перед від'їздом на фронт Михайло Іларіонович Кутузов відслужив у ньому молебень Казанської ікони, віддаючи себе і всю країну її предстательству. Після війни собор став пам'ятником російської перемоги. Сюди були принесені прапори переможених французьких полків і сорок пудів срібла, забраного козаками у Наполеона. Срібло пішло на оздоблення іконостасу і свічник чудотворному списку. Зараз петербурзький образ є найбільш шанованим, так як давньої явленої ікони більше не існує: в ніч на 12 липня 1904 року кілька святотатців проникли в соборний храм Богородичного монастиря р. Казані і викрали явлену Казанську ікону. 21 липня злодії були спіймані, але ікона втрачена безповоротно.
Однак залишилися чудотворні списки, і їх благодатна сила не вичерпалася. Досі Казанська ікона є щитом і огорожею не тільки всієї Руської землі, але й кожної людини. Особливо вона шанується як помічниця у сімейних бідах і цілителька у хворобах.