Гвоздика мелена 100 г

Пряність гвоздика в готовому вигляді являє собою засушені квіткові бутони, що володіють характерним пекучим смаком і глибоким сильним ароматом. Вони можуть продаватися як в цілому вигляді, так і меленими. У кулінарії гвоздика знайшла найширше застосування. Її екстракт використовується для виробництва спиртних напоїв в лікеро-горілчаній промисловості.

Мелена гвоздика нерідко є одним з основних компонентів в спеціях "масала", популярність яких останнім часом поширилася далеко за межі азіатських країн.

Найвідомішою серед них є "гарам масала", що представляє собою суміш спецій, яку додають, як правило, в кінці приготування страви для додання останньому свіжого аромату.

Гвоздику закладають в м'ясні, рибні, грибні супи, другі страви, в тому числі і овочеві. При приготуванні смаженого або тушкованого м'яса, домашньої птиці, фаршів, міцних м'ясних бульйонів і соусів гвоздику найчастіше використовують в поєднанні з чорним перцем.

Вона служить прекрасною добавкою до страв з круп (каш, плову і ін.).

Пряність часто додається в маринади при консервуванні ягід, фруктів, овочів, грибів, риби. У російській кулінарії її кладуть в варення і тісто, призначене для випічки хлібобулочних і кондитерських виробів.

Гвоздику використовують окремо або в поєднанні з іншими спеціями в солодких стравах, наприклад пуншах, мусах і ін.

Гвоздика включається до складу багатьох соусів, в тому числі майонезів. Особливо хороша вона в стравах, приготованих з м'ясних субпродуктів - холодець, сальтисон, паштети.

Сушені гвоздичні бутони для поліпшення смаку і аромату додають в компоти, збитні, глінтвейни і пунші.

Гвоздика - дуже сильна пряність, тому застосування її в домашній кулінарії вимагає особливої обережності і уваги. При приготуванні їжі її слід використовувати в дуже маленьких кількостях. В іншому випадку вона може не тільки пересилити аромат будь-якої іншої спеції, але і забити собою природний смак продуктів, що використовуються.

Користуватися нею треба обережно ще й тому, що при тривалому нагріванні пекучість смаку посилюється, а запах послаблюється. Тому гвоздику не рекомендується додавати в страви, що вимагають тривалої за часом теплової обробки. Для приготування страв краще використовувати цілу гвоздику, а для соусів - мелену. Для тих виробів, де не потрібна гіркота (наприклад в солодких блюдах або кондитерських виробах), фахівці радять використовувати головки (капелюшки) гвоздики.

У м'ясні страви і маринади для додання їм відтінку гіркуватості, навпаки, краще додавати черешки. У м'ясо, страви з рисом, фрукти, підготовлені до запікання, найкраще увіткнути кілька цілих бутонів гвоздики.

Гвоздику в кулінарії найкраще вживати в складі різних спецій.

Наприклад, для приготування соусів найкраще підійде в якості добавки чорний перець, в кондитерських виробах - кориця.

Залежно від страви і способу її приготування норми і час закладки гвоздики істотно різняться. Наприклад, в бульйони, супи, компоти її додають за 3 - 5 хв до готовності, в м'ясні страви - за 10- 15 хв до кінця приготування, в тісто і фарш - в процесі замісу, до початку теплової обробки.

Норми закладки гвоздики для супів, бульйонів і компотів - 1 - 2 бутона на 1 л рідини. При приготуванні м'яса можна використовувати до 2 бутонів. Причому, якщо продукт передбачається гасити, гвоздику застосовують в цілому вигляді, якщо смажити - в меленому. У тісто найчастіше закладають 4 - 5 бутонів гвоздики на 1 кг маси тіста.

Сирні пасти повинні містити не більше 2 - 4 мелених бутонів гвоздики в розрахунку на 1 кг сиру. Зміст гвоздики в ягідних, фруктових і овочевих маринадах становить 3 - 4 г на 10 л заливки, в грибних - 2 г на 10 кг продукту. Якщо поряд з гвоздикою використовуються інші прянощі, її норму слід зменшити приблизно наполовину.