Піала чайна ручної роботи Річний камінь (CUP-029)

Горизонт палав світанком і творився цілковитий балаган. Залишки русалок, п'яні від ранкового холоду, повзли по глині назад у річку. Ніхто вже не сміявся. Берег роздирав спів птахів. Вся нечисть спішно збиралася покинути цю веселу ніч, залишивши весь простір світу людей, що ось-ось прокинеться. Ранковий ранок часто впускає більше успіху, ніж пізніше. На цей раз це спрацювало як ніколи гостро. Ми сиділи на траві, загорнуті у довгі плащі. Наша шарада з водяним велася на піали з річкового каменю з його боку та бочку меду з нашого. Час його підтискав, водяний просто піском покривався, бачачи як усі його родичі поспіхом розбредаються додому. А ось партія була лише на половині. Градус підвищувався, треба було тільки дочекатися його поспішності, будь-якої помилки. Пам'ятаю, ми задивилися на сатира шкрябаючого на дереві щось на кшталт "Дурність - це сила". Коли ми перевели увагу назад на стіл, усім стало ясно одне. З собою у світ людей ми заберемо ці піали для чаю. Річковий камінь був наш. Це почуття, коли тримаєш таку фантастичну шорсткість у руці коштувало б і бочки меду.