Піала чайна ручної роботи Метеоритна (CUP-024)

Зійшовши на берег Татноса, одразу ж, без кави та сніданку, ми сіли на гірських козлів і рушили до Марнаульського перешийка. Вже до полудня наші обличчя були в темних плямах від кисло-солодкої гірської лохини, якою ми намагалися набити свої шлунки просто на ходу. Наш провідник забороняв робити зупинки, мовляв, вітер тут небезпечний і жадібний, тож привали не до добра. До четвертої години ми побачили нори, висічені прямо в скелях. Місцеві перевертні, які жили в цих норах пішли в далечінь від міст, щоб не шкодити людям і не відчувати постійний запах собачої сечі, якого в місті надто багато. Саме вони обточували рідкісний марнаульський камінь "Метеорітас" у тактильні церемоніальні вироби. Дюжину піал для чайної церемонії з такого каменю ми виміняли у них на мішок сухого молока, 3 нових шахових дошки із сонанійського дуба, цілої коробки гральних карт, два набори нард та один старий комплект доміно. Ці хлопці були воістину азартні. Матіас, перевертень із яким ми проводили угоду, почав бурчати, що доміно потерті. -Зате вони вже у Вас. А ось нам з піалами чекає шлях назад, - відповів я. -Поспішайте до півночі, - сказав він усміхнувшись.