Книга Василь Слапчук "Та сама курява дороги" (4517999)

У дитинстві ми бавимося пазлами. Якщо жоден із картонних клаптиків не загубився, в результаті отримуємо яскраву ілюстрацію. У дорослому ж віці ми й пазли складаємо дорослі: кількість клаптиків невідома, форма так само, на який малюнок орієнтуватись знаємо не завжди. Тож хтось примудряється зі своїх персональних пазлів й у шістдесят років інфантильно складати кадр із якогось мультфільму. А хтось, розпорядившись часом мудріше, отримує в результаті маніпуляцій із пазлами ілюстрацію пару космічних ком із кругленькими елементами взаємопроникнення, допасованих одна до одної, інь і янь, що їх зображено на обкладинці нового роману Василя Слапчука. Та сама курява дороги роман-гра, суміш прихованих цитат. Колись у цей найбільш постмодерністський Слапчуковий твір літературознавці із задоволенням занурять свої професійні скальпелі у цей найбільш неоднозначний та дражливий твір. Настільки неоднозначний і дражливий, що, читаючи його, я згадував слова Євгена Барана про необовязковість Диких квітів. Згадував, оскільки роман-гра Та сама курява дороги надто вже контрастує з іншим обовязковим Слапчуковим романом-життям Книга забуття, де творення художнього тексту відбувається на території реального життя й реальної смерті там, де будь-який літературознавчий скальпель можна зламати об сувору правду людського буття.